«Суцільні монологи»… Коли хочеться побути на самоті

Писати про книги завжди приємно. А писати про дебютну книгу Ніни Ковальчук приємно вдвічі. «Чому?», – можете запитати ви. Тому, що є радість за Білу Церкву. Бо є ще один промінчик поетичного таланту серед нахрапистої, токсичної нездарності, яка волає про свою геніальність, вимагаючи до себе уваги і запльовуючи умовним соняшниковим лушпинням усе навколо. «Усє хотять бить напольйонами!» – говорив кримінальний авторитет в фільмі «Інтервенція».

Ніна Ковальчук надзвичайно скромна людина, яка про свою творчість говорить пошепки. Та й про що говорити, варто відкрити томик «Суцільні монологи», який вийшов у видавництві «Час Змін Інформ» і був представлений поціновувачам поезії в бібліотеці №6 (завідувачка Надія Гаврилова), розгорнути в будь-якому місці й почитати. Поголос про надзвичайно тонкі й вишукані вірші авторки ходив давно. З’являлися вони і в групах поціновувачів літератури у соціальних мережах. Їх обговорювали, ними захоплювалися. А тепер є і «Суцільні монологи», вишукана і стильна книжка, яку приємно взяти в руки.

Візьми, не бійсь,

У власні долоні шматочок глини,

Хай зріє, звикає до теплоти.

Як виліпиш сам свої дні і хвилини,

Ці зліпки життя – то і будеш ти.

Ніна Ковальчук надзвичайно майстерно володіє талантом створити незабутні образи, метафори, знайти епітети буденним сценам і явищам. Її вірші ліричні й трагічні, глибокі та щемливі. Поетеса може знайти емоцію і в жовто-сірій буденності щоденної поїздки в громадському транспорті.

Дихати мовчки, в нікуди дивитися.

Не дослухатися, щоб не зчепитися.

Колами, колами…

Втиснення, вторгнення.

Жовті маршрутки людьми переповненні.

Читати вірші Ніни Ковальчук хочеться наодинці, а потім все ж таки вийти до людей і змінити своє ставлення до буденності. Захопитися фарбами весни, підставити обличчя теплому вітрові, насолодитися вечором на березі тихої Росі, дивлячись, як сонечко голубить останніми промінчиками верхівки паркових дерев. Потім зателефонувати найріднішим людям і просто поговорити про те, що було останнім часом. Просто поговорити, бо після «Суцільних монологів» так хочеться спілкування.

Ніні Ковальчук пощастило, що в неї є справжні подруги. Тетяна Строкач нещодавно сама представляла нову книгу, а тепер щиро раділа за авторку. Декламувала свої вірші. Виявляється, є в подруг ритуал чи то творча забавка, коли на монолог Ніни відзивається поетичними рядками Тетяна. Ось вам і діалог. Нехай він розвивається і приносить нові творчі знахідки.

Чекаємо нових книг Ніни Ковальчук. Радіємо новим літературним відкриттям, дякуємо бібліотеці №6, де так тепло і затишно, де завжди раді підтримати українську культуру.

Костянтин Климчук, директор видавництва “Час Змін Інформ”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *