Перша презентація книжки Костянтина Климчука “Літо, коли сонце стало чорним”, виданої за сприяння Українського Інституту Книги,  відбулася в польському місті Катовіце невипадково, адже свою повість автор дописав і доопрацював саме тут, коли відвідував сина під час волонтерських поїздок у Європу, звідки гнав автомобілі на фронт українським військовим. Книга є автобіографічною. Це розповідь про Чорнобильську трагедію 1986 року.

…У Коростені – маленькому українському містечку наприкінці квітня 1986 року життя тече повільно – одинадцятирічні хлопчики (Женя, Толя та Сергій) граються на дитячому майданчику, ходять до школи, дивляться літаки, готуються святкувати 1 травня, але дорослі про щось шепочуться, а вночі сусіди-льотчики кудись їдуть.

Перша частина книги – ретроспектива. Розповідь веде маленька Женя, який росте в люблячій родині. Він розповідає про друзів, вчителів і батьків. Однієї ночі його батько зникає. Він стає ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. Другу частину книги складають листи батька до сина. Листи, які так і не були відправлені. Листи з домашнього архіву, вивезені до Польщі у 2022 році. Зі Швеції повертається доросла Женя – пливе на поромі, возить машини для української армії, а на серці – пожовклі листи батька.

Після презентації польські та українські читачі мали змогу поспілкуватися з письменником. Питань було багато, зокрема: про подальшу долю героїв книги та творчі плани письменника. Ми дізналися, що Женя з’явиться в наступній книзі…

Текст: Ela Bujan-Zmuda. Фото: Marta Tynior, Зоряна Бегур