Голос душі Житомирського Полісся

Містичне і старовинне Полісся. Край правічних лісів, синьоокого льону й талановитих людей. Тут немає великих міст, але хто сказав, що в невеликих містах і селах біля них не може народитися самобутній, яскравий талант? Прославилися в українській літературі Михайло Сич, Михайло Клименко, Борис Тен. А Микола Сингаївський по праву є справді народним поетом.

Коли читаєш вірші коростенця Сергія Ущапівського, то одразу відчуваєш, що справу вищезазначених маститих літераторів є кому продовжити. Не віриться, але поетична збірка «Голос душі», яка вийшла у видавництві «Час Змін Інформ» є дебютною для поета. Ні, Сергій Ущапівський, не зелений неофіт в поезії. Його вірші відомі поціновувачам гарної рими та гармонійного ритму. Просто Ущапівський живе в сучасному світі й користується всіма його здобутками, особливо мережею Інтернет. Саме там і з’являвся поетичний доробок Сергія. Але зрештою справа дійшла і до видання збірки.

Наскрізна тема збірки «Голос душі» – кохання. Здавалося б, що за століття поети змогли описати всі відтинки почуттів, але це помилкове враження. Кожне мить кохання унікальна і неповторна. Так само є оригінальною й інтимна лірика Сергія Ущапівського. Він пише не лише про святкові дні любові, але і про будні розлук і перевірки почуттів. Коли є веселий хміль від щасливих почуттів та свіжість життя, так й гіркота втраченого кохання.

Ти спиш, а я пишу вже вірші,

У них звертаюся до тебе.

Там почуття найщасливіші —

Карбую в вічність їх для себе.

У Сергія Ущапівського досить непроста доля. Його не оминула російсько-українська війна, яка точиться і нині. Поет не став ховатися за якимись «бронями і резервами», а пішов захищати Україну. З пасторального Полісся він потрапив до індустріального Донбасу в розпал боїв за Авдіївку, коли загарбники намагалися захопити це важливе місто під свій контроль. Гарячий подих війни він добре знає, адже там його було поранено. Тому його слова можна спроектувати не лише на стосунки між людьми, а звернутися ними до всіх громадян України:

У вчинках суть, слова ж — прикраса,

Тож, як говорять щось тобі,

Скажи, що вчинки — це окраса,

Слова ж хай лишать при собі.

І поет живе й продовжує писати. Надихається природою, гуляючи Древлянським парком і милуючись «баранячими лобами» берегів і русла річки Уж. Спілкується з однодумцями і колегами, продовжує відточувати поетичну майстерність. До видання готується тепер вже чергова збірка віршів. Матимемо сподівання, що її появі в літературному світі не завадить війна, економічні негаразди, бо Сергій Ущапівський наполегливо працює над собою і не ремствує на обставини. Житомирщина має ще один літературний самоцвіт, який вперто править свій талант на оселку життя.

Дай, Боже, сил, наснаги — не зломитись,

Не впасти під вагою всіх турбот.

В собі самому теж не помилитись,

А тільки-но примножити чеснот.

Купити книжку

Костянтин Климчук, журналіст, волонтер, голова Білоцерківського міськрайонного об’єднання ВУТ “Просвіта”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *